Є тиша, яка звучить гучніше за будь-які слова. Є біль, який не стер навіть час. Є історія, написана не чорнилом, а сльозами, голодом і вирваними людськими долями.
Такою раною для нашої країни став Голодомор 1932–1933 років — трагедія, що досі болить у серці кожного українця. 
У РЦПТО ім. О.С. Єгорова бібліотекар разом з учнями групи 132 професії «Кухар. Кондитер» провели урок пам’яті «Україна пам’ятає! Світ визнає!». 
Учні переглянули документальну стрічку «Голодний дух» — кадри, які немов повертають у той морок, де кожен колосок міг стати порятунком, але не став. Де порожні поля говорили голосніше, ніж людський плач. 
Там, де трагедія лама́ла долі, спустошувала оселі й накривала українські села темрявою.
Покоління, яке пережило Голодомор, уже відійшло за горизонт. Але їхній тихий голос і досі звучить:
«Пам’ятайте нас. Бережіть свою землю. Не дайте історії повторитися». 
22 листопада 2025 року о 16:00 Україна завмре в єдиній хвилині скорботи.
Спалахнуть свічки — і мільйони душ повернуться на мить, щоб ми пам’ятали. 
Щоб ніколи більше чорна тінь голоду не торкнулася нашої землі.
Ми пам’ятаємо. Ми не забудемо. 
